Ой, выйду я, ох, на ту гору, дзе збіралася любов

Ой, выйду я,ох, на тугору, дзе збіралася любов.
Любов наша, эх, дорогая, до чэво ты довела:
До людского поговору, до большого сорома.
– Ох, ты, сестра, ох, моя родна, покормі моё дітя.
– Ой, рада б я покорміті – нету в грудях нічэво.
Як возьму я, ох, ту малютку, пойду в морэчко втоплюсь.
– Не топіся, да, моя міла, бо холодная вода,
Не задавай серцу жалю, бо чужая сторона.
Сколько в морэ да не тонула – не достала в морэ дна,
Сколько хлопцов я не любіла – крашчэ цебе не нашла.